Сусідська ділянка оборони рухнула. Причому з таким тріском і грохотом, що це не вдалося приховати від громадськості і вже тієї ж ночі діпстейт показав шалене просування рузькіх на захід.
Підари заходили нам у фланг. Десь у високих штабах поважний генерал нахмурив брови, ткнув пальцем у мапу на стіні і сказав
- Позиції тримати любою ціною!
На ті декілька опорників що у нас були, загнали залишки піхоти, що ще були в строю після декількох місяців безперервних боїв.
Те що треба зайняти військами посадки по флангам і в тилу, чомусь не було враховано. Там звісно були якийсь люди. Про кількість, я б сказав, обозначалі присутствіє. Вже наступного дня підарська піхота зайняла посадку, де кожних 200 метрів був обладнаний опорнік з нормальним бліндажем і шанцями. І перерізала дорогу до наших позицій.
Залишилась, правда ще одна дорога. Яка проглядалась з усіх сторін, перебувала під постійним обстрілом як мінометів так і ПТКР. 3 км суцільного щастя.
Про те, що така халепа сталася, я зрозумів ще в першу добу на позиціях. Зміна не змогла зайти до сусідів. В ефірі пролунала фраза «Шукаємо безпечний маршрут».
В бліндажі стогне поранений. Хлопець з сусідньої позиції пробігав поруч, коли неподалік вибухнула міна. Уламок в гомілці, з рани стирчать шматки кістки, доповз до нас. Неходячий. Періодично він починає кричати і намагається зняти турнікет. Колись мені казали, що біль від турнікету, може бути гірше за поранення. Вживу я таке бачу перший раз. Обезбола у нас немає. Першу годину нам вдавалося його вмовляти. Але зараз це вже на нього не діє. Періодично спалахує справжня бійка, коли ми відтягуємо його руки від воротка. Поки ми допомагали сусідам вогнем, він послабив турнікет. Пов'язка просочилась кров'ю, на полу пляма зо дві долоні.
- Коли мене евакуюють? - Поранений на пару хвилин повернув над собою контроль...
... Продовження в коментах
Show more ...