Стільки думок і слів в голові. Стільки було пройдено за цей рік.
Пам‘ятаю той день, наче вчора. Сотні пропущених дзвінків. Та перша фраза «почалась війна». Перша тривога, перші почуті вибухи, екстрена валіза, величезні черги, налякані обличчя, винищувачі, звуки ракет, перше звернення. Та фраза «ти вже тиждень нас не обіймала», безсонні ночі, читання новин 24/7, правило двух стін, сховище, питання «як ти, у вас тихо?», думка в голові : «о Боже, знову настає ніч», перше усвідомлення ситуації, перші спроби повернути нормальне життя та почати діяти, а потім початок відключень, страх понеділка та звуків з вулиці. Пам‘ятаю той день, коли вперше одягнула піжаму перед сном, коли перестала жити думками ще 2-3 тижні та рахувати кожен день з бажанням протриматись до n-го дня, а там можливо щось зміниться, коли повернулись додому, в свою кімнату, коли вперше знову нафарбувалась, коли вперше заснула вночі без страху, адже він кудись зник…а потім вперше прогулялась по рідним місцям.
Скільки ще таких вперше прожив кожен з нас і досі проживає. Ми ще раз закохались в нашу мову та культуру, ще раз закохались в кожну вуличку свого міста, в наших людей, в нашу силу. Ми замінили страх на дію.
Як багато можна ще написати про цей рік…
24.02.2022💔
Show more ...