audience statistics Spartak Subbota

Since the beginning of the war, more than 2000 civilians have been killed by Russian missiles, according to official data. Help us protect Ukrainians from missiles - provide max military assisstance to Ukraine #Ukraine. #StandWithUkraine

Спартак Суббота - «Вбивці» Книга про серійних вбивць вже у продажі та доступна до замовлення. Всі деталі - на сторніці купівлі. Посилання: https://secure.wayforpay.com/payment/spartaksubbota

Днями кацапи добряче покоцали бригаду мого товариша. Благо, всі живі, але є поранені. Кілька авто вийшли з ладу. Збираємо на авто. Сума невелика, хлопці будуть вдячні за будь-яку допомогу. Посилання на банку лишаю. https://send.monobank.ua/jar/75L2AJL4CQ

Раніше я завжди був проти насилля. Я вважав, що насилля - це зло, яке можна використовувати лише для самозахисту. І як у вірші Ігоря-Антонича «Росте Антонич і росте трава», я росту і мої погляди змінюються. Уміння проявити насилля та бути небезпечним - це важливий елемент розвитку. Дивимось.. https://youtu.be/58x4jbFxNq4?si=p2DhXQqJ21v-EjJN

Вітаю всіх. Про ефір о 22:00. Сьогодні будемо спілкуватись з аудиторією на прямій трансляції, відповідати на питання та поговоримо про дозвілля в парі. Буду радий бачити вас та поспілкуватися😌 https://www.youtube.com/live/kWxOsxifTGQ?si=StKR3SC_55MP-ekj

Сьогодні тема випуску «Зоофілія». Інтерес до сексу з тваринами в історії відомий не аби як, але і сьогодні існує спільнота «захисту прав зоофілів», що дивує навіть самих ліберальних громадян самих лівих держав. Випуск цікавий, доволі забавний навіть і з цікавими фактами про зоофілію. Приємного перегляду 🫡 https://youtu.be/bNzioLdiIxY?si=YiCHwjLZQ6qB1VRA

Сьогодні буде стрім з моїм давнім близьким товаришем (на скільки близьким - самі думайте) з приводу ігор та їх впливу на психіку. Звʼязок когнітивних процесів з іграми, ігри в процесі реабілітації при ПТСР, ігри при інших розладах… все це і більше сьогодні о 20:00. Посилання лишаю. https://www.youtube.com/live/X7j-6pZSUCw?si=XNiUKnY-vqnrFBwc

В цей раз говоримо про любов до дорослих жінок і не тільки. Продовжуємо тему сексуальних збочень (хоча це збоченням я б не назвав 😈) https://youtu.be/LMib5LdcR8A?si=T4oNQQcOSithBQBT

Сьогодні ефір на тему «Конфлікти в стосунках і як їх вирішують різні люди (в тому числі ми)». Початок о 21:00. Посилання на ефір лишаю. https://www.youtube.com/live/PIVxhIEevvM?si=lW6EtVv_vTaGibcP

Сьогодні на 22:00 буде прямий ефір ютубі. Просте спілкування і поговоримо про плани по майбутнім проектам, познайомимось ближче і повідповідаємо на питання😌 https://www.youtube.com/live/45H5uS_wQyg?si=5Z4NdzWqviGp0Kva

Навіщо ми кохаємо і як це відбувається? Кохання і любов - різниця між ними і що є вищим благом, а що є прокляттям для розуму. Це і більше у новому випуску… https://youtu.be/sBRa4uxOSJM?si=aAZGEFPNOUxldgxq

Випуск про любов до мертвих. Некрофілія - один з найнеприємніших для людей видів сексуальних девіацій, природу якої зрозуміти складніше, ніж здається. А чому? - це ми розібрали у випуску про «Некрофілію». https://youtu.be/DcVPQIrS5VA?si=SK5GXASDHYgvJpb-

Новий випуск вже на каналі "Самое время". Про дітей (хотіли) та інше (воно само якось). Чи можна заводити дітей, шлях від сперматозоїда до психолога, система виховання в Спарті, і причому тут коти і сильні люди. https://youtu.be/4XhZUDF44Mk

25 літаків 5 покоління зі старту і допомога на 3,8млрд лише від США, поки з усього світу Україні назбирали 9млрд (частина з яких в борг) та озброєння старого покоління. Видно, де люди хочуть швидкої перемоги.

США передадуть Ізраїлю 1800 бомб MK84 і 500 MK82 + 25 літаків F-35A та двигунів на $2,5 млрд, — Reuters. Рішення про постачання зброї було прийнято після візиту до Вашингтона міністра оборони Ізраїлю Йоава Ґаланта, де він заявив про потреби в озброєнні. Штати щорічно надають військову допомогу Ізраїлю, своєму давньому союзнику, на $3,8 млрд. Times of Ukraine

Доброго ранку ☀️ Формат сподобається не всім, але знайде своїх глядачів. Робимо для себе, але ділимось з вами. https://youtu.be/z574jaOe8Nc

🖇Ефект Тамагочі — це психологічне явище , у якому люди стають емоційно залежними від робота чи іншого віртуального об'єкта.  Ефект названий на честь популярної портативної цифрової гри-симулятора домашніх тварин «Tamagotchi», яка була випущена в 1990-х роках та спостерігався в різних контекстах, коли люди взаємодіяли з віртуальними об’єктами. У випадку з оригінальною грою, гравцям доводилося піклуватися про віртуального вихованця, годуючи його, граючи з ним і піклуючись про його потреби, щоб зберегти його живим і щасливим. Тож, гравці часто емоційно інвестували в благополуччя своїх віртуальних домашніх улюбленців, навіть якщо вони були простими піксельними істотами на маленькому екрані. Ефект Тамагочі виникає за рахунок кількох психологічних механізмів: 🧩Прихильність і зв’язок. Люди мають природну схильність формувати емоційну прив’язаність до живих істот, включаючи тварин і навіть віртуальних персонажів. Коли люди регулярно спілкуються з віртуальними домашніми тваринами або персонажами, у них може розвинутися прихильність, подібна до тієї, що вони відчувають до реальних домашніх улюбленців чи людей. 🧩Почуття відповідальності. Догляд за віртуальним персонажем часто включає такі завдання, як годування, ігри та обслуговування їхніх потреб. Ця відповідальність розвиває почуття власності та обов’язку, змушуючи людей вкладати час і зусилля в турботу про віртуальну сутність, щоб забезпечити її благополуччя. 🧩Соціальна взаємодія. Віртуальні персонажі можуть бути розроблені так, щоб реагувати на взаємодію користувачів у спосіб, що імітує соціальну поведінку. Наприклад, вони можуть виражати щастя, коли про них піклуються, або демонструвати страждання, коли ними нехтують. Ці інтерактивні функції створюють відчуття взаємності та соціального зв’язку, заохочуючи користувачів взаємодіяти з віртуальною сутністю так само, як із реальним компаньйоном. 🧩Досягнення та майстерність. Успішний догляд за віртуальним вихованцем і спостереження за його зростанням і благополуччям можуть створити відчуття досягнення та майстерності. Це позитивне підкріплення заохочує користувачів продовжувати взаємодію з віртуальним персонажем, зміцнюючи зв’язок, який вони сформували. 🧩Антропоморфізм. Люди мають тенденцію приписувати людські якості нелюдським істотам. Це явище відоме як, антропоморфізм. Взаємодіючи з віртуальними персонажами, люди можуть проектувати на них людські емоції, наміри та особистості, ще більше посилюючи почуття зв’язку та співчуття. Цікаво і те, що ефект Тамагочі може проявитися у будь-якому віці і має як позитивний, так і негативний вплив на психічне здоров'я людини. 📍Підвищена залученість. Підвищений рівень залученості до гри може бути корисним у таких контекстах, як освіта, де увага та залученість можуть призвести до кращих результатів у навчанні. 📍Емоційні інвестиції. Хоча цей ефект може сприяти розвитку співчуття та відповідальності, також може призвести до страждань або смутку, якщо віртуальний персонаж захворіє чи помре. 📍Час і увага. Надмірна взаємодія з віртуальними об’єктами може призвести до нехтування реальними зобов’язаннями, такими як робота, навчання чи соціальні взаємодії. 📍Соціальна ізоляція. У деяких випадках люди можуть бути настільки захоплені своїми віртуальними стосунками, що відходять від реальних соціальних взаємодій. Це може призвести до самотності або соціальної ізоляції, особливо якщо віртуальні стосунки стають основним джерелом спілкування. 📍Стрес та занепокоєння. Турбота про віртуальних вихованців призводить до стресу та занепокоєння, особливо якщо власник стикається з труднощами у їхньому догляді. 📍Ігнорування потреб. Власники віртуальних вихованців можуть забувати про свої власні потреби, присвячуючи більше часу та уваги догляду за віртуальними істотами.

Дезадаптивна мрійливість  — термін із психіатрії, не визнаний як офіційний діагноз, але відомий та дискусійний. Це психологічна концепція, яка описує постійну інтенсивну розумову активність, головним чином спрямовану на фантазування та продумування різноманітних сюжетів і світів. При навʼязливій мрійливості, люди надмірно мріють до такої міри, що це заважає їхнім повсякденним функціям і обов’язкам. Ці мрії часто яскраві, захоплюючі та можуть бути викликані реальними подіями чи емоціями. Як правило, мрії у людей із цим розладом з'являються під впливом «тригерів», якими можуть бути фрази з розмови, вражаючі речі, гучні звуки або фізичні відчуття, що нагадують про пережиті негативні емоції. Деякі загальні риси дезадаптивної мрійливості включають: 📍Епізоди інтенсивної мрійливості. Люди з навʼязливою мрійливістю можуть витрачати години на фантазії, часто на шкоду іншим видам діяльності чи обов’язкам. 📍Труднощі із зосередженням на реальності. Людям може бути важко залишатися присутніми в даному моменті або зосередитися на завданнях, тому що їхній розум часто блукає в мріях. 📍Емоційна привʼязаність до мрій. Мрії можуть служити механізмом подолання стресу, тривоги чи інших негативних емоцій, забезпечуючи втечу від реальності. 📍Вплив на повсякденне життя. Дезадаптивні мрії можуть заважати стосункам, успішності на роботі чи навчанні та загальній якості життя. Деякі люди можуть відчувати себе ізольованими або соромитися своєї мрійницької поведінки. 📍Труднощі з припиненням або контролем мрій. Незважаючи на спроби скоротити час витрачений на мрії, людям із дезадаптивною мрійливістю може бути складно контролювати або припинити своє надмірне фантазування. Люди з дезадаптивною мрійливістю можуть годинами просто мріяти. Їхні фантазії надзвичайно продумані, аж до найдрібніших деталей. Тому, дуже часто можна порівняти з повноцінним романом або фільмом. У багатьох людей з дезадаптивною мрійливістю, в голові може бути більше однієї фантазії, і кожна з яких має свій сюжет, персонажей, обставини, тощо. Люди з цим розладом можуть відчувати емоційну прихильність до своїх персонажів, нехай і знаючи, що вони нереальні. Дезадаптивну мрійливість часто помилково діагностують як шизофренію чи психоз, хоча це не так. Тож, потенційні причини виникнення дезадаптивних мрій включають: 📌Травма або стрес. Дезадаптивні мрії можуть розвинутися як механізм подолання у відповідь на травму, стрес чи інші складні життєві обставини. Фантазування дає змогу втекти від реальності та може допомогти людям тимчасово полегшити тривожні емоції чи ситуації. 📌Уява та креативність. Деякі люди з дезадаптивною мрією мають надзвичайно яскраву уяву та творчі здібності. Вони можуть бути природно схильні до інтенсивних мрій, які можуть стати надмірними та неконтрольованими в певних контекстах. 📌Нейробіологічні фактори. Зміни в структурі чи функції мозку, такі як аномалії в областях, пов’язаних з уявою та мріями, можуть відігравати певну роль у розвитку навʼязливих мрій. 📌Характерологічні особливості. Певні риси особистості, такі як високий рівень відкритості до досвіду або надмірна вразливість, можуть зробити людей більш схильними до інтенсивних мрій. 📌Соціальне середовище. Нудьга, соціальна ізоляція або відсутність достатньої емоційної стимуляції, можуть викликати або посилити дезадаптивну мрійливість. Люди можуть звертатися до мрій як спосіб розважитися або впоратися з почуттям самотності чи незадоволеності. 📌Стан психічного здоров’я. Дезадаптивні мрії часто пов’язані з іншими розладами, такими як тривога, депресія, обсесивно-компульсивний розлад або РДУГ. Ці стани можуть виникати одночасно з навʼязливими мріями і сприяти їх стійкості. Нав'язливі мрії у двох різних людей можуть мати різні симптоми з різною вираженістю, тому важко дати однозначну оцінку цього розладу. Напевно, найпоширенішим проявом є усунення уваги від важливих справ у реальному світі на світ, побудований у своїй голові. За звичайної мрійливості людина може спокійно переключитися від своїх думок на повсякденні справи.

Емоційна дисрегуляція – це нездатність змінювати або регулювати емоційні сигнали, переживання, дії, словесні відповіді. Це може проявлятися по-різному, наприклад, інтенсивні перепади настрою, імпульсивність, спалахи гніву або труднощі із заспокоєнням після засмучення. Людям з емоційною дисрегуляцією може бути складно керувати своїми емоціями так, щоб це було соціально прийнятним або сприяло їхньому благополуччю. Ознаки емоційної дисрегуляції можуть відрізнятися залежно від людини та конкретних обставин: 💔Інтенсивні емоційні реакції 💔Труднощі з керуванням гнівом 💔Різкі перепади настрою 💔Імпульсивність 💔Конфліктність 💔Низька толерантність до розчарування 💔Самопошкоджуюча поведінка 💔Суїцидальні думки 💔Постійне відчуття покинутості 💔Низька самооцінка 💔Проблеми з концентрацією уваги Дисрегуляція може бути пов'язана з пережитою ранньою психологічною травмою , пошкодженням мозку або хронічним насиллям, а також з супутніми розладами, такими як реактивний розлад уподобання, РДУГ або ПТСР. 📍Генетика. Генетичні фактори відіграють певну роль у емоційній регуляції. Певна генетична схильність може підвищити сприйнятливість людини до емоційної дисрегуляції. Це може включати успадкування рис, пов’язаних із розладами настрою або імпульсивністю від членів сім’ї. 📍Хімічний склад і структура мозку. Варіації в хімії та структурі мозку можуть впливати на емоційну регуляцію. Нейромедіатори, такі як серотонін, дофамін і норадреналін, а також ділянки мозку, які беруть участь у емоційній обробці та регуляції (такі як мигдалеподібне тіло та префронтальна кора), можуть функціонувати по-різному в осіб з порушенням емоційної регуляції. 📍Досвід раннього дитинства. Травматичний або несприятливий досвід у дитинстві, такий як жорстоке поводження, нехтування або хронічний стрес, може порушити розвиток навичок емоційної регуляції. Діти, які ростуть у нестабільному чи хаотичному середовищі, можуть не засвоїти здорові механізми подолання емоцій, що призведе до труднощів у подальшому житті. 📍Моделі прихильності. Якість прояву ранньої прихильності до опікунів може впливати на емоційну регуляцію. Надійні стосунки прихильності створюють основу для розвитку навичок саморегуляції, тоді як ненадійна або неорганізована прихильність може сприяти емоційній дисрегуляції. 📍Психологічні фактори. Певні психологічні розлади, такі як прикордонний розлад особистості, біполярний розлад, розлади аутистичного спектру і розлади харчової поведінки, пов’язані з порушенням емоційної регуляції. Ці розлади часто включають порушення настрою, контролю імпульсів і емоційної обробки. 📍Стрес і травма. Хронічний стрес або вплив травматичних подій може порушити регуляцію систем реакції організму на стрес, що призводить до підвищеної емоційної реактивності та труднощів у регулюванні емоцій. Травма також може призвести до симптомів ПТСР, які можуть включати емоційну дисрегуляцію. 📍Зловживання психоактивними речовинами. Зловживання психоактивними речовинами може посилити емоційну дисрегуляцію, втручаючись у хімічні процеси мозку та погіршуючи здатність контролювати імпульси. Крім того, люди можуть вживати наркотики чи алкоголь як дезадаптивний механізм подолання для регулювання своїх емоцій, що може ще більше посилити дисрегуляцію. 📍Соціальні фактори. Стресові фактори навколишнього середовища, такі як фінансові труднощі, проблеми у стосунках або суспільний тиск, можуть сприяти емоційній дисрегуляції. Відсутність соціальної підтримки або схильність до конфліктів і насильства також може вплинути на емоційне благополуччя.

Коли є безліч варіантів вибору, замість того, щоб зробити щасливим, це паралізує і викликає тривогу. Парадокс вибору — явище, коли надто велика кількість запропонованих варіантів може призвести до труднощів у прийнятті рішення. У результаті, людина може або відкласти прийняття рішення, або зробити вибір поспішно, не враховуючи всіх відповідних факторів. При цьому, парадокс вибору може виникнути в різних контекстах, включаючи прийняття рішень споживачем, коли доступні численні варіанти продукту, або в повсякденних життєвих рішеннях, таких як вибір ресторану з довгого списку варіантів. Однією з потенційних причин парадоксу є когнітивні зусилля, необхідні для обробки та порівняння численних варіантів, що призводить до розумової втоми та зниження задоволеності остаточним вибором. Крім того, наявність занадто великої кількості варіантів може створити вищі очікування щодо вибраного товару, що ускладнить відповідність будь-якого окремого варіанту всім критеріям. Парадокс вибору проявляється різними способами, впливаючи на процеси прийняття рішень і результати: 📍Ухилення від прийняття рішення 📍Затримка прийняття рішення 📍Зменшення задоволеності 📍Рішення нижчої якості 📍Розумова втома 📌Щоб довести цей парадокс, психологи Марк Леппер і Шина Айенгар провели знаменитий експеримент з варенням. У магазині для гурманів виставили зразки високоякісного варення. У першому тесті був вибір з 6 сортів, у другому - з 24 сортів. Результати показали: 🔺при меншому виборі баночку варення купили 30% людей 🔺при більшому - тільки 3% Парадокс вибору виникає внаслідок різних факторів: 🧩Перенасиченість ринку. У споживчому контексті ринки насичені широким спектром продуктів і послуг, кожна з яких пропонує численні варіації, функції та можливості налаштування. Ця насиченість веде до величезної кількості варіантів для споживачів. 🧩Доступність інформації. Поява Інтернету та цифрових технологій полегшила доступ до інформації про продукти, послуги та їх альтернативи. Незважаючи на те, що доступ до інформації є корисним, він також може призвести до перевантаження інформацією, що ускладнить людям фільтрацію та ефективну оцінку варіантів. 🧩Глобалізація. Глобалізація розширила охоплення бізнесу, надаючи людям доступ до продуктів і послуг з усього світу. Як наслідок, люди отримують дедалі більший діапазон варіантів, що ще більше посилює проблеми з вибором. 🧩Страх втратити. У сучасному взаємопов’язаному світі люди постійно стикаються з безліччю варіантів і можливостей. Це може викликати страх втратити найкращий можливий вибір або угоду, що призводить до тривоги та паралічу прийняття рішень. 🧩Складність прийняття рішень. Деякі рішення за своєю суттю включають складні компроміси та міркування, наприклад фінансові інвестиції чи вибір сфери охорони здоров’я. Коли люди стикаються з численними факторами, які необхідно враховувати, кожен з яких має кілька варіантів, прийняття рішення стає складнішим, що збільшує ймовірність перевантаження. 🧩Маркетингові та рекламні тактики. Підприємства використовують різні маркетингові та рекламні тактики, щоб просувати свої продукти та відрізняти їх від конкурентів. Ці тактики часто підкреслюють вибір і різноманітність, сприяючи поширенню варіантів, доступних споживачам. 🧩Інформаційна асиметрія. Людям може бракувати повної інформації про доступні варіанти, що призводить до невизначеності та нерішучості. У таких випадках люди можуть відчувати себе некомфортно від передбачуваного ризику зробити неправильний вибір, що ще більше посилює парадокс вибору. 📌Загалом, парадокс вибору може мати значні наслідки для добробуту людей, що призводить до підвищення стресу, нерішучості та зниження задоволеності результатами рішень. Щоб пом’якшити вплив парадоксу, можна застосувати такі стратегії, як обмеження кількості варіантів та надання чітких критеріїв прийняття рішень.

От, ви спілкуєтесь з людиною і вона готова вислухати, допомогти, ділиться наявними ресурсами: часом, увагою, фінансами, але чомусь з нею так незатишно і важко, і виникає відчуття, ніби ви щойно відвідали Чорнобиль… 🖇Токсична людина або токсик — людина, яка має негативний психологічний вплив на оточуючих та робить життя інших нестерпним, ніби отруюючи. При першому наближенні, ці люди дуже приємні та чуйні, але потім ця доброзичливість обходиться дуже недешево. Токсичну поведінку можуть проявляти люди будь-якого походження, професії чи соціального статусу. Справа не в тому, ким є людина, а в тому, як вона поводиться у своїй взаємодії з іншими. Проте певні риси особистості чи життєвий досвід можуть зробити людину більш схильною до проявів токсичної поведінки. Ось деякі маркери токсичної людини: 📍Нарцисизм. Люди з нарцисичними схильностями часто демонструють токсичну поведінку, шукаючи постійного захоплення, маніпулюючи іншими, щоб задовольнити свої потреби, і не мають співчуття до інших. 📍Невпевненість у собі. Ті, хто відчуває глибоку невпевненість, може проявляти токсичну поведінку, щоб відвернути увагу від власної невпевненості. Такі люди можуть проявляти токсичну поведінку, таку як пасивна агресивність, ревнощі або постійна критика інших. 📍Тенденції до контролю. Люди, які відчувають сильну потребу в контролі, можуть вдаватися до токсичної поведінки, як-от маніпуляції, залякування чи примусу, щоб зберегти своє відчуття влади. 📍Невирішена травма. Особи, які пережили травму або негативний досвід, можуть проявляти токсичну поведінку як механізм подолання або захисний механізм, щоб захистити себе від подальших травм. 📍Статус. Іноді люди відчувають право на особливе ставлення або привілеї через свій статус. Тож, можуть проявляти токсичну поведінку, експлуатуючи або нехтуючи потребами та кордонами інших. Однак, одним із самих очевидних маркерів того, що доводиться мати справу з токсичною людиною – постійно доводиться виправдовуватися. За свою поведінку, за свою точку зору, за своє вираження обличчя, за свій зовнішній вигляд і за багато ще. Токсичне спілкування стосується будь-якої форми взаємодії між окремими особами чи групами, яка є шкідливою, негативною або згубною для однієї чи кількох сторін. Воно може приймати різні форми, включаючи вербальне, невербальне, письмове чи цифрове спілкування. Деякі характеристики токсичного спілкування включають: 💔Постійна налаштованість на негатив, безкінечні скарги, нарікання, критика. 💔Ігнор та несприйняття особистих меж людини 💔Постійна роздратованість та реагування на не критичні ситуації з надмірною агресією та емоційністю 💔Агресивна реакція на критику 💔Розповсюдження чуток, пліткарство 💔Осуд інших людей 💔Очолювання конфліктів 💔Емоційний шантаж 💔Постійне перебивання та не спромога дослухати або прийняти думку опонента

🖇Валідація емоцій — спосіб приймати свої почуття чи почуття оточуючих та не означає згоду або схвалення.  Валідація — це визнання та прийняття думок, емоцій та вчинків, передбачає прояв співпереживання та поваги до почуттів. Валідація емоцій має вирішальне значення для побудови довіри, розвитку здорових стосунків і сприяння емоційному благополуччю. Коли хтось відчуває, що його розуміють і приймають у своєму емоційному стані, це може допомогти зменшити почуття ізоляції, сорому. 📌Коли людина приймає свої почуття чи почуття оточуючих в неосудливий спосіб, дозволяє бути поруч і досліджує з цікавістю та відкритістю, то їй легше знайти корисні та ефективні рішення та подбати про себе. Важливо назвати і визнавати емоції, які відчуваються зараз, навіть якщо вони не подобаються. Прийняття смутку чи спостереження за радістю — це важливий етап на шляху до валідації емоцій. Необхідно доброзичливо досліджувати свої почуття та, замість осуду та самокритики, приймати навіть найскладніші переживання. Тільки тоді людина зможе дати собі чи іншим можливість відчувати себе зрозумілим, цінним та прийнятим. Тож, декілька способів, які допоможуть прийняти емоції: 🧩Активне слухання. Приділяти повну увагу людині, що говорить, підтримувати зоровий контакт і використовувати вербальні та невербальні сигнали, щоб продемонструвати розуміння та уважність. 🧩Прагнення зрозуміти. Узагальнено назвати почуття, які зараз відчуває співрозмовник. Важливо постаратися уникнути інтонацій, що критикують, і показати, що справжня мета — правильно зрозуміти досвід іншої людини. Також, цей спосіб допомагає розібратися у своїх думках та відокремити емоції від суджень. 🧩Читання думок. Це вміння будувати припущення про почуття та думки інших людей. Іноді не виходить зрозуміти, що саме людина відчуває, адже у всіх різний рівень здатності розрізняти свої почуття.  🧩Підтвердження досвіду. Необхідно дати людині зрозуміти, що це нормально відчувати те, що вона відчуває, і що її емоції є нормальними. 🧩Співпереживання. Достатньо поставити себе на місце іншої людини та уявити, як вона може почуватися в певній ситуації. Важливо висловлювати співчуття та розуміння. 🧩Щирість. Почуття спільності переживань приносить велике полегшення у складних ситуаціях. Виявлене розуміння до співрозмовника на дуже глибокому рівні, наприклад, якщо був схожий досвід, допоможе людині прийняти її стан.

Якось троє вчених вирішили провести психологічний експеримент… 📌У 1990 р. Даніель Канеман, Джек Кнетч і Річард Талер провели досить простий експеримент. Учасникам експерименту дали кружку вартістю 6 доларів та запитали, за скільки вони могли б розлучитися з нею. Середня ціна, нижче за яку ніхто з них не захотів продавати кружку, склала 5,25 доларів. Іншу групу учасників запитали, скільки вони готові заплатити за таку саму кружку, і ті назвали середню ціну 2,75 доларів. Це когнітивне упередження називається «ефект володіння». 🖇Ефект володіння — це когнітивне упередження, коли люди схильні цінувати об’єкти вище просто тому, що вони ними володіють. Іншими словами, люди схильні приписувати вищу цінність предметам, якими вони володіють, порівняно з ідентичними предметами, якими вони не володіють. Ефект володіння виникає внаслідок поєднання когнітивних та емоційних факторів: 📍Страх втрати. Люди схильні відчувати біль від втрати чогось гостріше, ніж задоволення від отримання чогось еквівалентної вартості. Коли люди володіють предметом, вони прив’язуються до нього, і думка про розставання з ним сприймається як втрата. Це змушує переоцінювати предмет. 📍Зміщення точки відліку. Право власності встановлює нову точку відліку для окремих осіб. Як тільки вони починають володіти предметом, вони ґрунтуються на його оцінці на основі самого володіння, а не його об’єктивної вартості. Цей зсув у контрольній точці спотворює сприйняття цінності предмета, змушуючи призначати йому вищу цінність. 📍Ефект надбання та ідентичність. Відчуття власності може переплітатися з ідентичністю та самосвідомістю людини. Люди можуть надавати сентиментальну цінність або особисте значення речам, якими вони володіють, через що вони неохоче з ними розлучаються. Ця емоційна прихильність ще більше підсилює ефект володіння, змушуючи людей переоцінювати своє майно. 📍Когнітивний дисонанс. Продаж або віддача речі змушує людей зіткнутися з можливістю того, що їх початкове рішення придбати цю річ могло бути помилковим. Щоб уникнути когнітивного дисонансу, люди схильні виправдовувати своє право власності, завищуючи уявну цінність предмета.

🖇Ефект IKEA — це когнітивне упередження, яке описує тенденцію людей надавати більшу цінність продуктам або предметам, які вони частково створили або зібрали самостійно. Коли люди інвестують свій час, зусилля та креативність у створення або налаштування чогось, вони схильні переоцінювати кінцевий продукт. Така переоцінка може призвести до сильнішої емоційної прихильності до предмета, а також до посиленого сприйняття його якості та цінності. 📌Дослідженням цього ефекту займався професор Гарварда Майкл Нортон. В одному з експериментів Нортон запропонував волонтерам та професійним збирачам збирати меблі IKEA, а потім запитував, як добровольці оцінюють результат своєї та чужої роботи у грошовому еквіваленті та за які меблі вони готові заплатити більше. В результаті респонденти готові були віддати більше грошей за ті меблі, які вони повністю зібрали самі. За меблі, які учасники зібрали самі лише частково, були готові віддати менше грошей, а за вже повністю зібрані меблі — ще менше. Ефект ІКЕА виникає через кілька психологічних факторів: 🧩Виправдання зусиль. Коли люди вкладають зусилля в завдання, вони, як правило, виправдовують ці зусилля, приписуючи більшу цінність результату. У випадку складання меблів IKEA зусилля, докладені для складання предмета, змушують людей сприймати кінцевий продукт як більш цінний. 🧩Упередження власності. Люди схильні більше цінувати речі, коли сприймають себе власниками, а не просто споживачами. Коли люди беруть участь у створенні або налагодженні продукту, вони розвивають сильніше почуття власності, що призводить до більшої прихильності та оцінки. 🧩Зменшення когнітивного дисонансу. Ефект IKEA також можна пояснити теорією когнітивного дисонансу. Складання меблів або завершення проєкту самостійно вимагає зусиль, часу, а іноді й розчарування. Щоб зменшити дискомфорт, спричинений цим негативним досвідом, люди можуть переконати себе, що кінцевий результат вартий зусиль, що призводить до переоцінки продукту. 🧩Почуття виконання. Виконання завдання самотужки може дати відчуття майстерності та завершеності дії. Це позитивне відчуття покращує сприйняття результату, завдяки чому люди з більшою ймовірністю припишуть більшу цінність продукту, який вони створили. Загалом, ефект IKEA може мати різні наслідки в різних контекстах: 📍Підвищена оцінка продукту. Одним із найбезпосередніших наслідків ефекту IKEA є те, що люди схильні переоцінювати продукти, які вони зібрали або налаштували самостійно. Це може змусити їх сприймати продукт як більш якісний або цінніший. 📍Посилена емоційна прив’язаність. Люди, які вклали час і зусилля у створення або налаштування продукту, часто розвивають до нього сильнішу емоційну прив’язаність. Цей емоційний зв’язок може призвести до підвищення задоволеності та лояльності до бренду чи продукту. 📍Готовність платити більше. Коли людина особисто інвестувала у створення продукту, часто готова заплатити за нього більше, ніж заплатила б за подібний попередньо зібраний або попередньо виготовлений продукт. 📍Збільшення залученості клієнтів. Надаючи можливість клієнтам персоналізувати або налаштовувати свої покупки, компанії можуть підтримувати глибший зв’язок зі своєю аудиторією та заохочувати повторну співпрацю. 📍Продуктивність і мотивація. Надання працівникам можливості брати участь у створенні або налаштуванні робочого середовища чи інструментів може підвищити продуктивність і мотивацію. Почуття власності та досягнення, пов’язане з ефектом IKEA, може позитивно вплинути на моральний стан і задоволення співробітників. 📍Ризик переоцінки. Хоча ефект IKEA може призвести до позитивних результатів, таких як підвищення оцінки продукту та залучення клієнтів, існує ризик того, що люди можуть переоцінити якість або вартість продукту, який вони зібрали. Це може призвести до розчарування, якщо продукт не відповідає їхнім завищеним очікуванням. 📍Незворотні витрати. Ефект IKEA впливає на ефект незворотних втрат, зокрема, коли управлінці продовжують виділяти ресурси (грошові, людські тощо) невдалим проєктам, в які вони інвестувалися.

Асертивність — здатність людини відстоювати свою точку зору, не порушуючи моральних прав іншої людини. Це здатність оптимально реагувати на критику та вміння рішуче говорити собі та іншим «ні», якщо цього вимагають обставини. Асертивність дозволяє зробити свою поведінку гнучкою. Асертивні люди здатні спілкуватися чітко, прямо та чесно, зберігаючи належність та повагу до інших. Вони вміють відкрито висловлювати свої думки та почуття, відстоювати свої кордони та ефективно вести переговори в різних ситуаціях: на роботі, в особистих стосунках чи соціальних взаємодіях. Ключові особливості асертивного спілкування включають: 📍Чітке і пряме вираження думок і почуттів. 📍Повага до себе та інших. 📍Впевненість у своїх силах і правах. 📍Відстоювання своїх потреб і бажань, не порушуючи прав інших. 📍Активне слухання та співпереживання іншим. 📍Твердість у встановленні меж і при необхідності говорити «ні». Асертивність варто розвивати з кількох причин, оскільки вона відіграє вирішальну роль у різних аспектах життя, включаючи особисті стосунки, професійну взаємодію та саморозвиток. ❤️Ефективна комунікація. Асертивність дозволяє людям чітко та прямо висловлювати свої думки, почуття, потреби та межі. Це допомагає уникнути непорозумінь, конфліктів та образ у стосунках. ❤️Встановлення кордонів. Асертивність дозволяє людям встановлювати та підтримувати здорові межі у стосунках. Висловлюючи свої обмеження та переваги, асертивні люди можуть перешкодити іншим скористатися ними або перетнути їх межі. ❤️Самозахист. Бути асертивним означає відстоювати себе та відстоювати власні права та інтереси. Це дає людям можливість відстоювати те, у що вони вірять, і впевнено досягати своїх цілей. ❤️Вирішення конфліктів. Асертивне спілкування має вирішальне значення для конструктивного вирішення конфліктів. Це допомагає людям висловлювати свої занепокоєння та точки зору, одночасно прислухаючись до точок зору інших, що призводить до взаєморозуміння та компромісу. ❤️Підвищена самооцінка. Асертивність тісно пов’язана з самооцінкою та впевненістю в собі. Висловлюючись чітко та спокійно й отримуючи шанобливі відповіді від інших, люди можуть створити позитивний образ себе та розвинути почуття власної гідності. ❤️Зниження стресу та занепокоєння. Придушення власних почуттів або постійне пристосування до вимог інших може призвести до стресу, занепокоєння та образи. Асертивність дозволяє людям виражати себе автентично, що призводить до більшого емоційного благополуччя та зменшення психологічного тиску. ❤️Просування по службі. На робочому місці асертивна комунікація є важливою для вираження ідей, ведення переговорів і професійного самоствердження. Це може призвести до кращої командної роботи, підвищення продуктивності та більших можливостей для кар’єрного зростання. ❤️Здорові стосунки. Асертивність сприяє чесному та відкритому спілкуванню у стосунках, що має важливе значення для їх розвитку та довготривалості. Це заохочує взаємну повагу, довіру та взаєморозуміння. Розвиток асертивності передбачає вивчення та відпрацювання певних комунікативних навичок і вміння цінувати власні потреби та межі, а також повагу до потреб та меж інших. Ось кілька кроків, щоб розвинути асертивність: 🧩Самосвідомість 🧩Чітке вираження власних думок 🧩Навички активного слухання 🧩Встановлення чітких кордонів 🧩Розвиток впевненості у собі 🧩Навички контролю емоцій 🧩Розвиток терпіння

Тож, чи можна виявити абʼюз можна в стосунках? Так😌 Ось декілька пунктів: 🚩Постійний контроль себе. Необхідність підбирати слова, момент, інтонацію, рухи, щоб не вплинути на настрій партнера. 🚩Ідеалізація партнера. На початку взаємин партнер-аб’юзер ідеалізує свою жертву. Це робиться для того, щоб жертва згодом потрапила в пастку ідеального образу, який аб’юзер вибудував для неї. Далі жертва буде готова на все, щоб  продовжувати відповідати цьому образу, навіть якщо це буде завдавати жертві психологічної і фізичної шкоди.  🚩Перекладання відповідальності. Партнер знімає з себе відповідальність за конфлікти та не бажає визнавати свої помилки, що згодом відображається на стосунках. 🚩Контроль. Партнер стежить за кожним кроком своєї жертви і не дозволяє їй приймати рішення самостійно. Аб’юзер може контролювати одяг, поведінку, коло спілкування, вибір хобі або роботи. 🚩Ревнощі. Будь-який метод обмеження свободи свого партнера і спроба змінити спосіб життя партнера на основі ревнощів – це точна ознака аб’юзу. У здорових стосунках людина не розглядає свого партнера як власність. 🚩Газлайтинг. Абʼюзер постійно намагається переконати жертву в тому, що у неї спотворене сприйняття реальності. Часто лунають фрази «Такого не було, ти все видумуєш» або «Я такого не говорив/ла». 🚩Наявність подвійних стандартів. Якщо партнер дозволяє собі певні моделі поведінки, але ставить обмеження для свого партнера — це ознака аб’юзера. Наприклад, аб’юзер може гуляти вночі з друзями, але не дозволяє це робити своїй жертві. 🚩Образи замасковані під жарт. Жарт — коли смішно обом. Однак, коли абʼюзер бачить, що його слова торкають, а він продовжує — абʼюз. 🚩Знецінення досягнень та сильних якостей. Дуже часто партнери-аб’юзери оцінюють успіхи й сильні якості, як загрозу. Якщо партнер переводить тему на іншу, коли заходить мова не про нього і його досягнення – це точна ознака маніпуляції. 🚩Егоцентризм. Людина не думає про потреби та бажання свого партнера. Всі дії у відносинах спрямовані на поліпшення добробуту тільки одного партнера. Страхи й почуття іншого не беруться до уваги та не є важливими. 🚩Нерівноцінний обмін ресурсами. В аб’юзивних відносинах один партнер постійно вкладається у стосунки, віддаючи свій час, емоційні та фінансові ресурси, коли інший партнер не віддає нічого натомість і виступає у ролі паразита. 🚩Тиск різного роду та експлуатація. Партнер використовує побутову та інтелектуальну працю своєї жертви, створює тиск на певні дії через загрозу і маніпуляції. 🚩Стосунки як американські гірки. У  аб’юзивних відносинах спостерігаються постійні перепади з «дуже добре» до «дуже погано». Це викликає повну залежність у жертви, яку можна порівняти з наркотичною.

Аб'юзивні стосунки — взаємини, в яких одна людина (аб'юзер, агресор, насильник, кривдник) шляхом насильства (фізичного, сексуального, психологічного чи економічного) порушує особисті кордони іншої (постраждалої або жертви) з метою придушення волі та підкорення. Прояви абʼюзу можуть відрізнятися залежно від типу насильства та індивідуальних обставин, але деякі загальні прояви включають: 📍Фізичні ознаки: синці, порізи, опіки, зламані кістки, незрозумілі травми або часті травми, які не відповідають наданому поясненню. 📍Емоційні ознаки: тривога, депресія, низька самооцінка, перепади настрою, замкнутість, страх або надмірна залежність від кривдника. 📍Психологічні ознаки: ПТСР (посттравматичний стресовий розлад), нічні кошмари, спогади, гіпернастороженість, дисоціація або суїцидальні думки. 📍Поведінкові ознаки: уникання певних людей або ситуацій, зміни в режимі харчування чи сну, зловживання психоактивними речовинами, самопошкоджуюча поведінка, агресія. 📍Соціальні ознаки: ізоляція від друзів і родини, небажання брати участь у громадських заходах, напружені стосунки або труднощі з довірою до інших. 📍Фінансові ознаки: контроль над фінансами з боку кривдника, раптові зміни фінансового стану або неможливість доступу до грошей чи ресурсів. 📍Статеві ознаки: інфекції, що передаються статевим шляхом, травми, страх інтимної близькості або уникнення статевих контактів. 📍Зневажливе ставлення: недоїдання, погана гігієна, неліковані захворювання, поганий одяг або відсутність нагляду (у разі недбалого ставлення до дитини). Головне бажання аб'юзера — підкорити собі волю партнера, зробити жертву ще більш залежною.

Психологічна маніпуляція — різновид соціального впливу, який використовується для прихованого впровадження в психіку жертви цілей, бажань, намірів, відносин або установок маніпулятора, які не збігаються з актуально-існуючими потребами жертви. Тобто, використання психологічних тактик для впливу, контролю або обману інших для досягнення власних цілей. Маніпулятивний вплив може приймати різні форми та відбуватися в різних контекстах, таких як особисті стосунки, робочі місця, політика та реклама. Деякі поширені техніки психологічної маніпуляції включають: 📍Газлайтинг. Передбачає маніпулювання кимось, щоб поставити під сумнів їхні власні думки, почуття та здоровий глузд. Маніпулятор може заперечувати реальність, робити неправдиві твердження або спотворювати правду, щоб змусити жертву засумніватися в своїх уявленнях. 📍Почуття провини. Маніпулятори можуть використовувати почуття провини як інструмент для контролю поведінки інших. Вони можуть змусити жертву відчути відповідальність за своє нещастя або спробувати змусити її відчути провину за встановлення меж чи самоствердження. 📍Любовне бомбардування. Ця тактика включає в себе обсипання когось надмірною увагою, прихильністю та похвалою, щоб завоювати їхню довіру та відданість. Коли людина емоційно інвестована, маніпулятор може використовувати її вразливі місця. 📍Ізоляція. Маніпулятори можуть ізолювати своїх жертв від друзів, родини та інших джерел підтримки, щоб посилити контроль над ними. Це може зробити жертву більш залежною від маніпулятора та вона з меншою ймовірністю звернеться за допомогою чи спробує втекти від ситуації. 📍Маніпулятивна мова. Це передбачає використання мови в оманливий або маніпулятивний спосіб для впливу на думки, почуття та поведінку інших. Наприклад, маніпулятор може використовувати лестощі, погрози або нечіткі обіцянки, щоб змусити когось робити те, що вони хочуть. 📍Приховування інформації. Маніпулятори можуть приховувати важливу інформацію або вибірково розкривати інформацію, щоб контролювати розповідь і маніпулювати сприйняттям інших. 📍Емоційна маніпуляція. Це передбачає використання чиїхось емоцій, таких як страх, провина або співчуття, щоб маніпулювати їхньою поведінкою. Наприклад, маніпулятор може зіграти на чиїйсь незахищеності чи вразливості, щоб отримати те, що хоче. Маніпулятори можуть мати різні можливі мотиви, включаючи, але не обмежуючись наступними: 🔺Необхідність просувати свої власні цілі та особисту вигоду практично за будь-яку ціну для інших 🔺Сильна потреба досягати відчуття влади та переваги у відносинах з іншими 🔺Бажання і необхідність відчувати себе контролюючим 🔺Бажання отримати відчуття влади над іншими, щоб підняти свою самооцінку 🔺Нудьга або зростаюча втома від оточення, вбачання у цьому переважно гру, ніж кривду іншим 🔺Прихований "порядок денний", кримінальний чи інший, в тому числі фінансові маніпуляції (часто спостерігається, коли люди похилого віку або незахищені багатії, що нічого не підозрюють, намірено робляться мішенню з метою виключно отримання фінансових активів жертви) Кожна людина ризикує стати мішенню маніпуляцій, але є декілька ефективних методів протистояти такому негативному впливу: 🧩Не приймати виправдань 🧩Оцінювати вчинки, а не наміри та слова 🧩Бути вільним від ілюзій щодо людської поведінки 🧩Бути чесним з собою 🧩Встановлювати особисті кордони 🧩Робити прямі запити 🧩Фокусуватись на теперішньому 🧩Посилювати самосвідомість

Газлайтинг — форма психологічної маніпуляції, за якої особа чи група приховано сіє насіння сумніву у жертви, змушуючи її сумніватися у власній пам’яті, сприйнятті чи розсудливості. Як наслідок — втрата зв’язку з реальністю, зневіра у собі, підозра божевілля у себе, відчай. 🖇Газлайтинг є одним з основних елементів психологічного тиску в системі аб’юзивної поведінки, що є психологічною основою домашнього насильства. У міжособистісних стосунках тактика газлайтингу може включати: 🔺Заперечення або применшення почуттів та переживань іншої людини. 🔺Приховування інформації або відмова від відкритого спілкування. 🔺Суперечність сприйняття людиною дійсності. 🔺Проектування власної поведінки на іншу людину. 🔺Звинувачення іншої людини в проблемах або невдачах. 🔺Використання маніпуляції та контролю, щоб підірвати довіру та автономію іншої людини. 🖇В цю гру завжди грають двоє: психічний ґвалтівник, або переслідувач, і друга людина, жертва Ініціатор газлайтингу: 📍Змушує свою жертву засумніватися у пам'яті. 📍Змушує задуматися про свою емоційну стабільність та адекватність. 📍Підносить жертву як дурну, розумово немічну людину. 📍Підкреслює уявну вікову, гендерну та фізіологічну некомпетентність. 📍Заперечує почуття та факти, що мають важливість для жертви. Техніки газлайтингу можуть відрізнятися за витонченістю та серйозністю, але всі вони спрямовані на маніпулювання чиїмось сприйняттям реальності та підрив їхньої впевненості. 🧩Заперечення. Це повне заперечення того, що певні події відбулися або що певні речі були сказані, навіть якщо є докази протилежного. Наприклад, сказати "Я ніколи цього не говорив", коли це явно було. 🧩Тривіалізація. Мінімізація почуттів або переживань іншої людини, змушуючи її відчувати, що її проблеми є неважливими або ірраціональними. Наприклад, кажучи: "Ти просто надмірно реагуєш" або "Нічого страшного не сталось". 🧩Перекручування. Спотворення фактів або маніпулювання інформацією, щоб змусити іншу особу сумніватися у своїй пам’яті чи сприйнятті. Це може включати вибіркове пригадування або спотворення минулих подій. Наприклад, сказати: "Це не те, що сталося; ти пам’ятаєш це неправильно". 🧩Звинувачення. Перекладення відповідальності за проблеми чи конфлікти на іншу особу, змушуючи її відчувати себе винною або неадекватною. Наприклад, сказати: "Якби ти не зробив/не сказав, цього б не сталося". 🧩Проектування. Звинувачення іншої особи в поведінці або мотивах, у яких винні самі газлайтери, відволікання уваги від власних дій. Наприклад, кажучи: "Це ти той, хто завжди бреше", коли вони нечесні. 🧩Ізоляція. Відрізання іншої людини від джерел підтримки, наприклад, друзів, сім’ї чи інших форм сторонньої точки зору. Це може зробити жертву більш залежною від маніпулятора та менше сумніватися в маніпуляціях. 🧩Збивання з пантелику. Створення відчуття хаосу чи неузгодженості у стосунках шляхом постійної зміни правил чи очікувань, що ускладнює іншій людині відчуття безпеки чи впевненості у своєму розумінні ситуації. 🧩Газлайтинг через довіреність. Залучення інших для підтримки розповіді насильника або для подальшої ізоляції та підриву жертви. Це може включати вербування друзів чи членів сім’ї для підтвердження версії події, яку висловив газлайтер або для дискредитації жертви.

Сьогоднішній випуск вийшов про що завгодно, але не про вбивць 🤷‍♂️ https://youtu.be/Ap4CPsSo-Sc

🖇«Локус контролю — схильність людини приписувати успіх чи невдачі у житті зовнішнім обставинам чи власним здібностям.» Цю концепцію вперше розробив психолог Джуліан Роттер у 1950-х роках. Фокус контролю часто поділяють на два основні типи: внутрішній та зовнішній локус контролю. 📌Внутрішній (інтернальний) локус контролю. Люди з внутрішнім локусом контролю вважають, що вони контролюють своє власне життя та результати своїх дій. Вони схильні приписувати успіхи та невдачі власним здібностям, зусиллям і вибору. Люди з внутрішнім локусом контролю відчувають себе уповноваженими формувати власну долю та брати відповідальність за свої дії. Такі люди успішніші в професійному житті, мають міцніше здоров'я, у них краще складаються особисті відносини і розвивається кар'єра. 📌Зовнішній (екстернальний) локус контролю. З іншого боку, особи з зовнішнім локусом контролю вважають, що зовнішні чинники, такі як удача, доля чи впливові особи (наприклад, авторитетні особи, суспільні норми), головним чином визначають їхні результати. Вони можуть відчувати себе безсилими чи безпорадними, впливаючи на обставини, що склалися, і можуть приписувати успіх чи невдачу удачі чи зовнішнім силам, які вони не контролюють. Також люди із зовнішнім локусом контролю часто шукають схвалення інших. Наприклад, прагнуть якнайшвидше відповісти на повідомлення керівника, щоб справити на нього гарне враження, або перевіряють кількість "лайків" під своїми фото у соцмережах. Загалом, існує декілька факторів, завдяки яким формується локус контролю: 📍Досвід раннього дитинства. Діти, яких заохочують досліджувати, робити вибір і брати на себе обов’язки відповідно до віку, швидше за все, розвинуть внутрішній локус контролю. Якщо ж батьки схильні до гіперопіки, то у дітях найчастіше закладається зовнішній локус контролю. 📍Соціальне навчання. Людина вчиться у зразків для наслідування, які демонструють внутрішні або зовнішні атрибути успіху та невдачі. При потраплянні в середовище, де прийнято перекидати відповідальність на зовнішні фактори сформується екстернальний тип сприйняття, навіть у дорослому віці. 📍Культурні впливи. Культури, які наголошують на індивідуалізмі, особистій відповідальності та самовизначенні, мають тенденцію розвивати внутрішній локус контролю. Навпаки, культури, які віддають пріоритет колективній відповідальності або приписують успіх зовнішнім факторам, можуть сприяти зовнішньому локусу контролю. 📍Життєвий досвід. Особистий досвід, включаючи успіхи, невдачі, травми та труднощі, може впливати на локус контролю. Люди, які досягають неодноразових успіхів завдяки своїм зусиллям, швидше за все, розвинуть внутрішній локус контролю. І навпаки, люди, які стикаються з хронічними труднощами, відчувають навчену безпорадність або сприймають себе як неконтрольованих, можуть розвинути зовнішній локус контролю. 📍Релігійність та забобонність. Віра в те, що все наше життя залежить від зовнішніх сил чи долі, також не сприяє розвитку інтернальності. Якщо день не задався, людині із зовнішнім локусом контролю простіше звинуватити ретроградний меркурій, ніж визнати власні помилки. Локус контролю має кілька важливих наслідків у різних аспектах життя людини: 🔺Мотивація та досягнення 🔺Вплив на психічне здоров’я та благополуччя 🔺Стратегії подолання проблем 🔺Вплив на міжособистісні стосунки та стиль спілкування 🔺Успіх у кар’єрі 🔺Фінансовий менеджмент