статистика аудитории hromadske

3 жовтня у прокат вийде стрічка українського режисера вірменського походження Сергія Параджанова «Колір граната». Показ фільму присвячений 100-річчю великого режисера. 2024 — уже другий рік в історії ЮНЕСКО, який проголошується іменем Параджанова. Першим був 2004-й. В українських кінотеатрах покажуть відреставровану версію «Кольору граната» в межах осіннього сезону ретроспективної серії від кінокомпанії «Артхаус Трафік». Реставрацією займався Мартін Скорсезе разом із Cineteca di Bologna. Кожен показ буде супроводжуватись лекцією про творчість і життя Параджанова. Як створювалася стрічка, чому її заборонила радянська влада і з яких причин фільм варто переглянути цієї осені на великих екранах — читайте у матеріалі.

Україна підготувала три пункти плану, який буде фундаментом для того, щоб «говорити в будь-якому форматі з росією». Вже відбулися онлайн-зустрічі з російською стороною.

«Важче взимку, восени, коли злива. Але ми тут каву пили й у зливу, й у вітер, нас нічого не лякає», — пригощаючи нас кавою, розповідають жінки біля могил на Личаківському військовому цвинтарі, більш відомому як Марсове поле. Деякі з них приходять одразу після світанку, щоб випити першу ранкову каву в компанії з найріднішим — загиблим чоловіком, сином чи братом. Дехто тут сидить до пізнього вечора, і охороні цвинтаря ніяково мусять просити рідних залишити територію після десятої години, бо далі закривають на замок огороджену територію з могилами. «Ми себе назвали Марсова родина, бо ми справді вже як родина», — продовжують ділитися своїм новим життям жінки. Саме тут на цвинтарі вони знайшли нових друзів, бо розуміють одне одного з пів слова. «Ті, з ким я дружила до трагедії, мене не розуміють. І не зможуть зрозуміти, бо не пережили того, що я», — каже Олена, в якої у 2023 році загинув на фронті чоловік. Анна, мама полеглого десантника, обмежила своє спілкування із сусідами в будинку, які, за її словами, лізли зі своїми непроханими порадами на кшталт «Згодом твій біль мине, тримайся». Богдана зізнається, що повністю змінилася за два роки після загибелі чоловіка. Стала значно сильнішою та сміливішою, бо поставила собі за мету не зламатися від горя. Так пообіцяла своєму чоловікові, коли прощалася із ним під час упізнання в морзі. Дивіться на hromadske репортаж Мар’яни П’єцух та Олександри Дяченко з Личаківського військового цвинтаря про проживання горя. Задонатити на банку hromadske в Монобанк: https://send.monobank.ua/jar/6BYQbrQcUx Станьте спонсором цього каналу, щоб отримувати бонуси: https://www.youtube.com/channel/UC2oGvjIJwxn1KeZR3JtE-uQ/join Підпишіться на нас, щоб не пропустити головних новин України та світу: ➡️ https://goo.gl/Vt2i4n _________________________________ Ми на hromadske не зупиняємо свою роботу під час війни. Наші журналісти та редактори нині працюють у східних й західних областях, з імпровізованих офісів, укриттів та підвалів, бо наша зброя — це правда. Журналисты и редакторы hromadske не останавливают свою работу даже во время войны. Мы работаем из восточных и западных областей Украины, из импровизированных офисов, укрытий и подвалов, потому что наше оружие — это правда. Journalists and editors at hromadske work relentlessly in each region of our war-disrupted country. We continue to work from improvised offices, shelters, and bunkers. We do so, because the truth is our weapon, too. _________________________________ Друзі, якщо ви розділяєте цінності hromadske і вже задонейтили ЗСУ, ви можете підтримати нас: UAH https://hromadske.ua/donate EN https://hromadske.ua/en/donate Сайт hromadske: https://hromadske.ua/ Ми у соцмережах: Фейсбук: https://fb.com/hromadskeua Твіттер: https://twitter.com/HromadskeUA Телеграм: https://t.me/hromadske_ua Інстаграм: https://instagram.com/hromadske.ua ТікТок: https://www.tiktok.com/@hromadske.ua _________________________________ #громадське #war2022hromadske

«Я така людина, яка все сприймає дуже серйозно і дуже близько до серця» , — зізнається EL Кравчук. У розмові з Альбертом Цукренком він розповів про себе справжнього, чому і сьогодні співає про кохання, коли та за що йому було соромно перед військовими. А ще — про знайомство з Кузьмою, секс на розбитому заводі в Попасній, концерти на «Інтері» й у Москві, та що він готує до 30-річчя творчості.