Вже тиждень думаю над пропозицією приєднатися до цікавого європейського проекту. В Україні я зараз не потрібен. З ЗСУ я списаний. І при цій владі я не буду ніде задіяний. Влада мене щиро ненавидить, а я гидую з нею працювати. Як колись казав професор Теплов "Ніколи не працюйте з дурнями і покидьками. Нічого не створите, грошей не заробите, час та репутацію втратите". Бізнесом вони мені займатися теж не дадуть, замучають всіма службами, які у влади є - від ДБР і БЕБ до СБУ і ДПС. Це я добре розумію. Так буде, поки вся ця камарілья при владі. Тому треба думати чим зайнятися. Я ще не старий і в мене немає бажання сидіти та спостерегати за подіями навколо з попкорном в руках. І саме тому я вже тиждень вагаюся з тим, яке мені прийняти рішення. Зупиняє те, що у проєкті дистанційно працювати не можна і треба переїжджати, а в мене немає бажання, і ще є декілька моментів особистого характеру. Але треба приймати рішення і щось відповідати.
От думаю, може прийняти рішення класичним та перевіреним способом - підкиданням монетки? Там, до речі, є функція анулювання результату підкідання, якщо результат не влаштовує. Просто підкинути монетку ще раз. Це майже, як просто перестати стріляти, але з монеткою.
Або може забити на всі ці думки та кинутися у вир нового проекту з думкою, що вплутаємося в бій, а там подивимося? І тоді буде так, як у митця: "То може, не вагаясь, спустити враз штани та батерфляєм хуярити, аж поки за буями в очах не потемніє? Ну а згодом? Про наслідки можливі не подумать?". А поки я у роздумах, думаю про наслідки і в голову лізе цитата Кобзаря "Думи мої, думи мої, Лихо мені з вами!". Але без думок в голові лихо значно більше. Доведено Зеленським. Ок, буду думати і приймати рішення. Про рішення повідомлю.
Show more ...